Пам'ятки архітектури

Церква Святого Миколая "Нижня"   в селі Середнє Водяне вул. Дечебал,132 . Тячівського району, Закарпатської області 1776 року будівництва 

Село Середнє Водяне вул. Дечебал ,132 . Тячівського району, Закарпатської області.

"Нижня" Миколаївська церква знаходиться на відстані одного кілометра від "верхньої". Вона молодша за свою сусідку, її побудовано в XVII столітті. Дах нижньої церкви так само вкритий ґонтом. Нещодавно під час ремонту в ній були виявлені давні розписи.

Дерев'яний храм, пам'ятка народної архітектури та монументального живопису XVII століття, пам'ятка національного значення. Охоронний номер  70042.

Нижня Миколаївська церква складається з двох дубових зрубів – більшого прямокутного, що ділиться на наву і бабинець, і меншого п'ятигранного вівтарного зрубу. Обидва зруби вкрито високим двосхилим дахом під ґонтовим покриттям та охоплено стрічкою опасання. Всередині центральне приміщення перекрито арковим склепінням, бабинець – трапецієподібним,а вівтарний зруб – плоским перекриттям. Висока каркасна вежа вкрита шатром, характерним для багатьох церков Рахівщини.

Суворий на вигляд храм позбавлений будь-яких прикрас, хіба що невеличкі віконця порушують монолітну поверхню зрубів. Цікавою особливістю є двері на південному фасаді, натомість західний дверей немає.

Напис на зрубі розповідає, що "подважен бисть храм святий року божого 1699". Майстер був місцевим русичем, а церкву підважували для заміни нижніх зігнилих колод зрубу. Отже, храм збудували найменше за 40–50 років до підважування, тобто в середині XVII століття.

Церква знаходиться на горбі тому для мало мобільних людей буде важко туди добратись. А в загальному вона є зручно розташована , близько до центральної дороги , тобто і машино і велосипелом і навіть піші прогулянки будуть актуальні. 

Церква Святого Миколая "верхня" 1428 р.

   село Середнє Водяне вул. Л.Каденюка  Тячівського району, Закарпатської област

Церква Святого Миколая («верхня», або «горішня») — дерев'яний храм, пам'ятка архітектури національного значення України  та монументального живопису 15—18 ст. у селі Середнє Водяне Тячівського району (колись Рахівського р-ну) Закарпатської області.

Зруби вважаються найдавнішими в Україні.

Збудована у 1428 році , належить до найдавніших закарпатських храмів потиської групи.

У 17 ст. добудовані зруби над опасанням усіх трьох частин споруди. Близько 1760 року проведено ремонт церкви і зведена каркасна вежа з шатровим верхом. Реставровано церкву 1968 році.

 В 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України .Охоронний номер 70041.

Цікавою особливістю є те, що двері влаштовано на південному фасаді.

В інтер'єрі знаходяться позолочений різьблений іконостас (18 ст.) та настінні розписи, які є визначними творами народного малярства 17 ст.

У наві розміщені композиції на сюжети «Страстей Господніх», у бабинці збереглися фрагменти «Страшного суду», постаті святих, серед яких вміщений портрет ктитора храму священика Никоря.

Особливим монументалізмом вирізняється розташований на склепінні образ Пресвятої Богородиці «Знамення», написаний у традиціях народного декоративного мистецтва.

Храм є унікальною пам'яткою закарпатської школи теслярської майстерності і разом з живописом належить до найдовершеніших творів в українському монументальному мистецтві.

Цьогоріч 21 вересня2025 року після трьох місяців невтомної праці мешканців села Середнє Водяне, було завершено реставрацію даху цієї чудової пам'ятки національного значення нашої Солотвинської громади. 

Завдяки спільним зусиллям жителів цього села, священника Алб Юрія, який служить вже 23 роки, старості пані Шовак Олені та підтримці односельчан ззакордону, здійснилась мрія багатьох.

Жителі цього прекрасного села вирішили не чекати майстрів, які мали приїхати з іншої країни, а взятися за справу самим. 

Зібрали команду і почали роботу. Жінки готували їжу, щоб процес ішов швидше, адже потрібно було закінчити до 21 вересня, храму цієї маленької, але такої значущої для них церкви.

З Божою допомогою всі справились з поставленою метою і завершили реставрацію вчасно. Нехай цей спадок, який дістався від предків наших радує і майбутнє покоління.