Музеї

Музей історії та етнографії румун Закарпаття "Румунська садиба"

Загальна інформація про Музей 

 вулиця Центральна, 17 с.Нижня Апша Тячівський район Закарпатська область

Приватний музей історії та етнографії румун Закарпаття " Румунська садиба" Tячівського району, Закарпатської області, Україна відкрився в 2014 році в селі Нижня Апша, яке називають найбагатшим селом України. Значну частину населення тут становлять етнічні румуни.

Після останнього перепису населення, яке відбулося в Україні в 2001 році, 97,69% мешканців селa говорять румунською, українською – 1,59% та іншими мовами – 0,5%.

Село документально засвідчено (зазначено) в 1387 р., будучи в складі Графства Марамуреш до 1 грудня 1918 року, вoно було також частиною Угорського королівства, та з 1867 року до 1 грудня 1918 року вoно було частиною Австро-Угорщини, з 1 грудня 1918 року до 26 липня 1921 року cело було частиною Румунської держави, де-факто і де-юре, повіту Марамуреш, потім село підпало під юрисдикцію Чехословаччини до кінця 1938 року, небагато часу входила до складу Карпатської України – до 24 березня 1939 року після окупації і перейшло під юрисдикцію Хортиської Угорщини до 20 жовтня 1944 року, коли в селі увійшли «визволителі», тобто росіяни, і анексували Закарпаття до Радянської України – Радянського Союзу. З 24 серпня 1991 року відносимося до незалежної України.

 Музей розташований на вулиці Центральна, 17, в народі називають її «Друмул царій», головна дорога – Ужгород – Рахів – Ясіня.

До районного центру Тячів – 22 км, до обласного центру – 165 км, до румунського міста Сігет, повіту Марамуреш, Румунія – 11 км.

 Офіційно створений як юридичний заклад 27 вересня 2014 року, зареєстрований в Тячівській районній адміністрації 05.09.2014 року. Перші кроки для створення цього музею були зроблені в 1984 році.

Ми були молодими з дружиною Іляною і прогулюючись по вулиці, ми помітили в старому мараморошскому будинку стару лампу. Вона висіла в кімнаті поруч з електролампочкою, була задимлена і не мала ніякої цінності для господаря. Я попросив дружину зайти до бабці Борчанулуй, (звати її Аксеня) і купити у неї лампу. На другий день дружина купила лампу за 25 рублів (еквівалент майже 40 доларів, моя зарплата стоматолога тоді була 110 рублів). Дружина все питала мене, навіщо потрібна нам ця лампа, я відповів їй, що ми віднесемо її додому та побачимо… Таким був початок… Розказують засновники музею Іван та Олена  Ботош 

Музей розташований у дуже зручному місці, яке доступне ,як для автомобілів ,велосипедистів так і для  пішоходів.