Пропуск строку для прийняття спадщини у разі необізнаності про існування заповіту: позиція Верховного Суду
Факт того, що спадкоємець першої або наступної черги за законом (якщо спадкоємці попередньої черги відсутні) знав про своє право на спадкування, але не знав про наявність заповіту на його користь і не вчинив необхідних дій для встановлення складу спадкової маси та подання заяви про прийняття спадщини, не є об’єктивною причиною, яка унеможливила чи істотно ускладнила своєчасне звернення до нотаріуса.
Закон чітко встановлює обов’язок спадкоємця проявляти активність: подати заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк із дня її відкриття (ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець проживав разом із померлим, він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову. Малолітні, неповнолітні, недієздатні та обмежено дієздатні особи автоматично визнаються такими, що прийняли спадщину (ст. 1268 ЦК України). Для інших спадкоємців діє правило особистого подання заяви нотаріусу (ст. 1269 ЦК України).
Якщо строк пропущено, спадкоємець вважається таким, що не прийняв спадщину. Винятки можливі: за письмовою згодою інших спадкоємців або за рішенням суду у разі наявності поважних причин. При цьому суд щоразу індивідуально оцінює, чи є причина пропуску строку поважною.
Спірним залишається питання, чи можна вважати необізнаність спадкоємця про наявність заповіту поважною причиною. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зазначила: відсутність інформації про заповіт може бути підставою для поновлення строку лише для спадкоємців, які не належать до першої черги і знають про відсутність спадкоємців попередніх черг. Для спадкоємців першої черги необізнаність про заповіт не є виправданням.
Цю позицію підтримав і Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2025 року у справі № 309/4235/21, підтвердивши, що знання про своє право на спадкування за законом у поєднанні з відсутністю дій щодо прийняття спадщини виключає можливість визнати пропуск строку поважним через необізнаність про заповіт.
Водночас судова практика у подібних справах залишається неоднорідною: різні інстанції ухвалюють різні рішення.
Висновок
Щоб уникнути ризику втратити спадкові права, спадкоємцям варто вчасно звертатися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, навіть якщо вони не впевнені у складі спадкової маси чи наявності заповіту.
