24 лютого 2024 року – другий рік початку повномасштабної війни
Двадцять чотири місяці болю, сліз, надії та втрат. 24 лютого 2024 року - друга річниця повномасштабного вторгнення російських загарбників в Україну
Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну остаточно зірвало маску з агресивного путінського режиму, що 8 років прикидався «миротворцем» та «третьою стороною» у війні на сході України. Весь той час ворог поширював світом дезінформацію, брехню про «Донецьку та Луганську народні республіки», які насправді були і залишаються підконтрольними Москві окупаційними режимами в Донецькій та Луганській областях України. Путін намагався переконати світ, буцімто в Україні триває «громадянська війна».
Широкомасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року принесло війну на всю територію України. У спротиві російському агресору Український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає.
Російська Федерація розв’язала проти України імперіалістичну, загарбницьку й екзистенційну війну, спрямовану не лише на захоплення території, а й на знищення української державності, нашої національної ідентичності, геноцид українського народу. Російська держава й ідеологія рашизму, яку сповідує російський політикум і підтримує більшість пересічних росіян, офіційно заперечують існування українців як окремої нації, а ті, хто не погоджуються з цим, підлягають фізичному знищенню.
На цій страшній війні гинуть справжні Українці, наші Герої-захисники!
Проте, ця війна зумовила консолідацію української нації. Наш героїчний опір став не лише боротьбою за свободу країни та виживання Українського народу. Ми нині є форпостом вільної Європи та всього демократичного світу. І дякуємо за потужну міжнародну допомогу у цій боротьбі.
За ці важкі два роки ми об’єдналися як ніколи, стали єдиними, неймовірно хоробрими і стійкими. Відразу з перших днів війни зуміли згуртуватися на відсіч врогові.
Мешканці Солотвинської громади збирали кошти, провізію, медикаменти, закупляли автівки, інші необхідні речі для військових, плели маскувальні сітки, допомогали внутрішньо переміщеним особам – надавали їм притулок, одяг, харчування, інші речі для господарських потреб.
А ще ми самовіддано працювали в тилу з непохитною вірою у перемогу, з надією на Бога та вдячністю ЗСУ.
Я щиро вдячний всім мешканцям нашої громади: хто зараз в Україні, і тим, хто за межами держави, але не забуває про рідну землю, за працю, добре слово, милосердя, хто в цей нелегкий час простягнув руку допомоги переселенцям та допомагав військовим.
Україна втрималася у перші дні війни, перекресливши всі плани ворога, і ось вже другий рік мужньо обороняє свої кордони.
Слава Україні!
Ми можемо і зробимо це! Вистояли – переможемо!
Селищний голова Василь Йовдій!
